Афанасй Афанасйович Фет народився в садиб Новоселки Мценского повту в листопад 1820 року. ¶сторя його народження не зовсм звичайна. Батько його, Афанасй Неофитович Шеншин, ротмстр у вдставц, належав до старого дворянського роду був багатим помщиком. Знаходячись на лкуванн в Нмеччин, вн оженився на Шарлотт Фет, яку вивз у Росю вд живого чоловка доньки. Через два мсяц по призд в Шарлотти народився хлопчик, названий Панасом на прзвище Шеншин. Чотирнадцять рокв потому, духовна влада Орла виявила, що дитина народилася до внчання батькв Афанасй був позбавлений права носити прзвище батька та дворянського титулу. Ця подя сильно вразила душу дитини, Фет майже усе сво життя переживав двозначнсть свого положення. Особлива ситуаця з народженням вплинула на подальшу долю Афанася Фета - вн повинний був вислужити соб дворянськ права, яких його позбавила церква. Насамперед, вн закнчив унверситет, де навчався спочатку на юридичному, потм на флологчному факультет. У цей час, у 1840 роц вн видав окремою книгою сво перш добутки, збрку Лирический пантеон : Пуская в свет свои мечты, Я предаюсь надежде сладкой, Что может быть на них украдкой Блеснет улыбка красоты, Иль раб мучительных страстей, Читая скромные создания, Разделит тайные страданья С душой взволнованной моей Але, нажаль, збрка не мала някого успху. Одержавши освту, Афанасй Афанасйович виршив стати вйськовим, тому що офцерський чин давав можливсть одержати дворянський титул. Але в 1858 роц А.Фет змушений був вийти у вдставку. Дворянських прав вн так не здобув - у той час дворянство давало тльки чин полковника, а вн був штаб - ротмстром. Звичайно, вйськова служба не пройшла для Фета даром: це були роки свтанку його поетично дяльност. У 1850 роц в Москв вийшли "Врш" А. Фета, зустрнут читачами з захватом. У Петербурз вн познайомився з Некрасовим, Панавим, Дружинним, Гончаровим, Язиковим. Пзнше вн подружився з Левом Миколайовичем Толстим. Ця дружба була довга потрбна для обох. В роки вйськово служби Афанасй Фет пережив трагчну любов, що вплинула на всю його творчсть. Це була любов до Мар Лазич, шанувальниц його поез, двчин дуже талановито й освчено. Вона теж полюбила його, але вони обо були бдн, А. Фет з ц причини не зважився з'днати свою долю з коханою двчиною. Незабаром Маря Лазич загинула, вона згорла. До само смерт поет пам'ятав про свою нещасливу любов, у багатьох його вршах чуться нев'янучий подих. У 1856 роц вийшла нова книга поета. Вийшовши у вдставку, А. Фет купив землю в Мценському повт виршив присвятити себе сльському господарству. Незабаром Фет женився на М.П. Боткнй. У сел Степанвц Фет прожив смнадцять рокв, лише зрдка навдуючись до Москви. Тут застав його указ царя про те, що за ним, нарешт, затверджене прзвище Шеншин, з усма зв'язаними з нею правами. У 1877 роц Афанасй Афанасйович купив у Курськй губерн село Воробйовку, де провв залишок свого життя, лише на зиму пережджаючи до Москви. Ц роки на вдмну вд рокв, прожитих у Степанвц, характерн його поверненням до лтератури. Ус сво врш поет пдписував прзвищем Фет: пд цим м'ям вн придбав поетичну славу, воно було йому дорого. У цей перод А. Фет видав збори свох творв за назвою " Вечрн вогн" - усього було чотири випуски. У 1892 роц поет помер, не доживши двох днв до 72 рокв. Похований вн у сел Клейменово - родовому матку Шеншиних, у 25 верстах вд Орла. Врш А. Фета - це чиста поезя, у тому контекст, що там нема н крапельки прози. Фет обмежував свою поезю трьома темами: кохання, природа, мистецтво. Звичайно вн не оспвував жарких почуттв, розпачу, захвата, високих думок. Н, вн писав про найпростше - про картини природи, про дощ, про снг, про море, про гори, про лс, про зрки, про найпростш рухи душ, навть про хвилини враження. Його поезя радсн свтла, й притаманне почуття свтла спокою. Навть про свою загублену любов вн пише свтло спокйно, хоча його почуття глибок свж, як у перш хвилини. До кнця життя Фету не зрадила радсть, який перейнят майже вс його врш. Краса, природнсть, щирсть його поез доходять до повно досконалост, стих його надзвичайно виразний, образний, музичний. "Це не просто поет, а скорше поет - музикант..."- говорив про нього Чайковський. На врш Фета була написана безлч романсв, що швидко завоювали широку популярнсть. Фет спвець росйсько природи Фета можна назвати спваком росйсько природи. Наближення весни й оснн ув'ядання, запашна лтня нч морозний день, що розкинувся без кнця без краю, житн поле густий тнистий лс - про все це пише вн у свох вршах. Природа у Фета завжди спокйна, притихла, немов застигла. ¶ в той же час вона на диво багата звуками фарбами, живе свом життям, схованим вд неуважного ока: Я пришел к тебе с приветом, Рассказать, что солнце встало, Что оно горячим светом По листам затрепетало; Рассказать, что лес проснулся, Весь проснулся, веткой каждой, Каждой птицей встрепенулся И весенней полон жаждой... Дуже чудово переда Фет "благоухающую свежесть чувств , навяних природою, красою, принаднстю. Його врш перейнят свтлим, радсним настром, щастям любов. Поет надзвичайно тонко розкрива рзномантн вдтнки людських переживань. Вн вм уловити надлити в яскрав, жив образи навть скороминущ щиросердечн рухи, що важко позначити передати словами: Шепот, робкое дыханье, Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья, Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица, В дымных тучках пурпур розы, Отблеск янтаря, И лобзания, и слезы, И заря, заря!.. Звичайно А. Фет у свох вршах зупиняться на однй фгур, на одному поворот почуттв, в той же час його поезю няк не можна назвати одномантно, навпаки, - вона уража розматтям безлччю тем. Особлива принаднсть його вршв крм змсту - саме в характер настров поез. Муза Фета легка, повтряна, у нй начебто нема нчого земного, хоча говорить вона нам саме про земн реч. У його поез майже нема д, кожен його врш - це цлий ряд вражень, думок, радощв сумувань. Узяти хоча б так з них, як «Луч твой, летящий далеко...», «Недвижные очи, безумные очи...», «Солнце луч промеж лип...», «Тебе в молчании я простираю руку...» та н. Поет оспвував красу там, де бачив , а знаходив вн повсюди. Вн був художником з винятково розвинутим почуттям краси. Напевно тому в його вршах так чудов картини природи, що вн брав такою, яка вона , не припускаючи няких прикрас дйсност. Любовна лрика поета Таким же прекрасним для А.Фета було почуття кохання, якому присвячено чимало творв поета. Кохання для нього це захист, тиха гавань вд вчного плескоту гомону життя . Любовна лрика Фета вдрзняться
Авторськ права на реферати належать х авторам.Пошук
Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Реферати та курсов укранською мовою, як можна скачати цлком.
На сайт 7422 реферати!Ласкаво просимо на refine.com.ua
Афанасй Афанасйович Фет - Refine
Комментариев нет:
Отправить комментарий